Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Парки

Алея на території цитаделі

 

Алея на території цитаделі. Це зображення було завантажене з дописом Цитадель.

Див.також: 
Цитадель

Цитадель

 

Цитадель. Вигляд від вул.Коцюбинського.

Загальний план Цитаделі на супутниковій знимці можна подивитися тут: http://kray.ridne.net/node/16

Чортівська скала

 

Чортівська Скала, одна з найвищих піднесень в околиці Львова, видна з далеких місць, але зблизька захована в лісі. Прогульковців притягають туди великі звалища каміння, пісковика, фантастично уложені. Легенда каже, що чорт хотів завалити церкву св. Юра, що починала будуватися, і ніс на неї великий камінь, але запіяв когут і скала випала з чортячих рук... З давнішої історії Чортівської Скали знаємо небагато. Наприкінці XVI ст. шляхтянка Катерина Сапоровська дарувала цей ліс львівським бенедиктинкам, і при цім ордені Чортівська Скала лишилася й досі. Одна монахиня з кінця XVII ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,— вістка не дуже певна. Звалища скал займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX ст. Чортівська Скала притягала до себе численні прогульки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї — про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні. Чортівською Скалою опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун.

Медова печера

 

В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк).
В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Цетнерівка

 

Другим, старшим на ціле століття парком є Цетнерівка, де тепер новий ботанічний сад. Засновником його при кінці XVIII ст. був Ігнатій Цетнер, воєвода белзький. Це був багатий магнат, що любувався у мистецтві, збирав старі книги, монети, ритвини (гравюри), мінерали, фауну, а найбільше любив ботаніку. Тут, під лісом, він побудував палату і при ній над ставом заснував великий сад. Цетнер був аматором-городником, сам порався коло грядок та плекав квіти і при своїй садибі виплекав чудові городи й величавий парк.

Личаківський парк

 

До половини XIX ст. цілий Личаків мав вигляд справжнього передмістя, наполовину села. Було багато садів та городів, бічні вулички йшли серед дерев і живоплотів, обійстя були обведені штахетами або парканами. Тут і там стояли показніші двірки, найповажніша з яких — палата Вишневецьких (де тепер заклад глухонімих). А то були малі домики, вкриті гонтою, на поверсі мали вікна під дашком, т. зв. фаціятки. Досі ще залишилися останки таких домиків (наприклад, Личаківська вулиця, ч. 59). Були й хати з солом'яною стріхою; остання перетривала до початку 1900-х рр., стояла вдолі під Личаківським двірцем.

Гора Льва

 

Гора Льва. Фотографія з
Після загарбання Львова феодальною Польщею у 60-х рр. XIV ст., руський замок був спалений, а на Замковій збудовано кам'яний замок, який служив бастіоном польського королівства на українських землях.
Наприкінці XVIII ст. почалося розбирання мурів замку і його матеріал використовувався для будівництва нових споруд. Замкова гора докорінно змінила свій вигляд після 1869 р., коли в польських буржуазно-шляхетських колах виникла ідея насипання пагорба на честь 300 роковин Люблінської унії 1569 р., що знаменувала собою акт об'єднання Литовського великого князівства з шляхетською Польщею і встановлення панування польсько-шляхетських загарбників на правобережній і лівобережній Україні. Під час насипання пагорбу було знищено рештки Високого замку (крім невеликого відрізка стіни, який зберігся до наших днів), але під його фундаментами розкопано обгорілі дубові підвалини могутньої давньоруської споруди, знайдено багато предметів того часу. ">Високого замку
. This image was uploaded with the post Гора Льва.

Див.також: 
Гора Льва

Гора Льва

 

Гора Льва. Фотографія з
Після загарбання Львова феодальною Польщею у 60-х рр. XIV ст., руський замок був спалений, а на Замковій збудовано кам'яний замок, який служив бастіоном польського королівства на українських землях.
Наприкінці XVIII ст. почалося розбирання мурів замку і його матеріал використовувався для будівництва нових споруд. Замкова гора докорінно змінила свій вигляд після 1869 р., коли в польських буржуазно-шляхетських колах виникла ідея насипання пагорба на честь 300 роковин Люблінської унії 1569 р., що знаменувала собою акт об'єднання Литовського великого князівства з шляхетською Польщею і встановлення панування польсько-шляхетських загарбників на правобережній і лівобережній Україні. Під час насипання пагорбу було знищено рештки Високого замку (крім невеликого відрізка стіни, який зберігся до наших днів), але під його фундаментами розкопано обгорілі дубові підвалини могутньої давньоруської споруди, знайдено багато предметів того часу. ">Високого замку
.

Кайзервальд

 

Дальші узгір'я звалися у XVIII ст. Льоншанівкою, від міщан Льоншанів (Longchamps). У 1780 р. оглядав це місце цісар Иосиф II і похвалив його гарне положення. На пам'ятку цього власник поставив статую Мінерви з написом латинською мовою; пам'ятник знищено близько 1900 р. З того часу горби почали називати «цісарським лісом» — Кайзервальд. До 1915 р. був тут ще останок гарного лісу,— вирубано його в часі війни й заорано, тягнуться тепер туди тільки поля й городи.

Синдикація вмісту