Кам'яниці при Руській вулиці

Протягом XVI—XVIII ст. братство забудувало цілий чотирикутник між Руською, Бляхарською і Зацерковною (тепер сквер між Домініканським костелом і будинком №9 по вул. І.Федорова) вулицями. З давніх будов не залишилося нічого, на їх місці постали нові доми при кінці XIX ст. Але знаємо, що тут були головний будинок братства, будинок друкарні, дві школи та інші прибудови.
В головнім будинку відбувалися сходини і наради братства. В Томину неділю (першу по Великодні) були вибори старшини братства. Уступаюча старшина складала звідомлення (звіти) і віддавала ключі, книги братства, печаті й документи. Молодші брати дякували старшим за труд, старші молодшим — за поміч і довір'я. Перед самим вибором співали «Царю небесний» або «Подаждь утішеніє».
Вибір переводили через акламацію або більшістю голосів через віддавання «крисок». По виборі співали «Достойно єсть» або «Світися»; деколи ще браття йшли до церкви і священик правив єктенію і благословив братство. Вибирали чотирьох старших братів і чотирьох столових. Братам розділювали різні обов'язки, такі як управа церковною скарбницею, нагляд над церквою, школою, шпиталем, друкарнею тощо. Брати сходилися на нараду щонеділі по утрені або коли їх скликали старші брати. На раду запрошували через обіслання братської «ціхи», тобто знамена; розносив її дзвонар. Брат, що не з'явився на заклик, за кару мусив сидіти у вежі під церквою та плавив віск на церковні потреби.
При святочних нагодах братство уладжувало у своїм домі бенкети. Празник Успення, Великдень, Різдво, приїзд єпископа, митрополита, патріарха, поява у братстві визначних світських людей давали нагоду до «учти». Браття приймали гостей у себе, в братстві, або посилали їм дари додому. На бенкеті подавали горілку всякого роду, звичайну «аквавіту» або наливку, наприклад цинамонову; закуски (паштет, кав'яр); м'ясо (телятину, гуси) з різними приправами, салатою, квашеною капустою; в пісні дні рибу — щупака, визину (осетрину), дунайські коропи; до того білий хліб, тіста, калачі й струцлі з цукром, яйцями, родзинками, цикатою, шафранами, солодощі (мід, імбір або цитрини в цукрі, канарійський цукор, фіги, грушки); врешті вино угорське, малмазію, петерцимент тощо.
Від 1616 р. при Ставропігії була друкарня; вона поміщалася в різних місцях, між іншим, у неіснуючім тепер домі при Зацєрковній вулиці, проти костела домініканів. У друкарні працювали як друкарі зразу монахи, потім світські, з них відомі більше Сльозка, Скульський, Дмитро Кульчицький, Ставницький та інші. Ставропігія надрукувала за час 1585—1722 р. коло 160 000 примірників різних книг, в тому числі 120 000 богослужебних, решта — граматики, букварі та інші.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.