Успенська церква (ч.2)

При головній церкві є окрема каплиця Трьох Святителів, фундації Корнякта, побудована 1590 р., обновлена 1671 р. греком Александром Балабаном. Це невелика церковця, збудована з тесаного каменю, фасад поділений трьома пілястрами на три поля, посередині портал, на краях два вікна, густо вкриті різьбою з мотивами винограду й іншими; фриз із головок і фестонів, над будовою — три високі бані. Всередині каплиця знищена реставрацією, під час якої вкрито її стіни мармуром.
Вежа Успенської церкви, вперше побудована коштом купця Давида, члена братства, завалилась 1570 р. Нову дзвіницю побудував на її місці Костянтин Корнякт 1578 р.; верх її був знищений під час облоги 1672 р. і пожежі 1779 р. і перебудований. Вежа стоїть окремо побіч церкви, на квадратній основі, її висота з шоломом 60,15 м, з хрестом — 65, 85 м. Побудована цілком з тесаного каменю, поділена на поверхи, відділені гзимсами, кожний поверх розділений на дві аркади. На горішнім поверсі — галереї, шолом закінчений вежечкою, при нім чотири кручені пірамідки. Знавці вважають цю вежу найгарнішою церковною вежею у Львові і далеко поза Львовом.
З дзвонів на Успенській вежі найбільший є «Кирило», у промірі 2 м і стільки ж у висоті. Він вилитий 1783 р. замість старого «Кирила» з часів Корнякта, що стопився під ударом грому 1779 р. Інші старі дзвони реквірував австрійський уряд. Давні дзвони Успенської церкви визначалися добрим голосом і збуджували проти себе ворогування римо-католиків. Особливо найближчі сусіди, домінікани, виступали все з жалями проти братства, що його дзвони перешкоджають їм у богослужіннях. У 1595 р. дійшло навіть до процесу з цього приводу.
Братство уживало вежу також як місце кари для братчиків, що провинилися чим-небудь проти братських установ. На вежі сидів раз навіть славний Юрій Рогатинець, кушнір з фаху, людина освічена, мабуть, автор «Перестороги», визначного полемічного твору. Під час війни вежа служила для оборони. В 1648 р. в час облоги Хмельницького магістрат обсадив вежу жидами, щоб докучити українцям.
У підземеллях церкви Успення були могили добродіїв церкви і заслужених братчиків. Був звичай, що на домовини давали портрети померлих, мальовані на блясі; велика збірка таких портретів переховалася у музеї Ставропігії. Могили замуровувано камінням з написами — на жаль, ці нагробники пропали без сліду. У підземеллях поховано теж Костянтина Корнякта і трьох молдавських княгинь з роду Тернавських-Могилів. Був також цвинтар біля церкви.