Личаків

На південь від Кайзервальду є Личаків. Назву Личакова виводять із німецького Liitzenhof (у перекладі — двір Лютців, міщан, які меншали тут. Є припущення І. Крип'якевича про походження цієї назви від слова «личак» - так називали також вбогих людей.); вона з'являється у XVIII ст. В давніших часах Личаківська вулиця звалася Глинянською дорогою. Туди вів гостинець на Глиняни, Золочів і далі на схід до Києва і на південь, через Молдаву й Волощину, до Константинополя. Перші оселі появилися тут у XV ст. Львівські історики називають засновником Глинянщини близько 1495 р. ксьондза Миколая, сина Влазія. До половини XVII ст. постала тут велика оселя, що числила до двісті домів. Головною прикрасою її були гарні сади, городи й особливо виноградники, насаджені на узгір'ях, звернених до полудня, уздовж цілої вулиці. Львів мав тоді своє власне вино.
Глинянська дорога була гостинцем дуже жвавим. Безнастанно протягали туди вози з товаром, одні, що йшли зі Львова на схід, інші, що приходили зі сходу до міста. Особливо оживлявся цей шлях, коли зі Львова вибирався т. зв. караван, великий купецький табір у дорогу до Туреччини. Караван складався не раз з кількадесяти возів. Великих возів на таку подорож доставляли фахові фірмани, що удержували по кількадесят коней. Такі підприємці були люди заможні, відомі чесністю, розумні й досвідчені, що знали добре звичаї й мови східних країн. Плачено їм від ваги товару. Вони везли транспорти до Константинополя і назад. На чолі каравану старшим або «караван-башею» був звичайно вірменин, бо вірмени мали найбільше зносин із Туреччиною. Такий «караван-баша» мав майже необмежену владу над караваном у дорозі і відповідав за його цілість та безпеку. В цю дорогу купці виправлялися як на воєнний похід, добре озброєні, зі службою і найманими людьми; караванові грозили часом великі небезпеки, бо на табір нападали опришки й розбійники або й татари по кількасот, а то й кілька тисяч людей. Караван збирався в дорогу за теперішньою Личаківською рогачкою, коло Кривчиць; тут з подорожними прощалися їх кревняки й приятелі за участю всього населення міста. Велика була радість, як приходила вість, що караван повертається назад: «Караван іде!» — це був клич, який знову стягав на Глинянську дорогу масу цікавих.
Глинянським шляхом ішли також до Львова різні воєнні походи. В 1648 р. личаківські узгір'я обсадили козацькі війська. Гетьман Богдан Хмельницький мав свою квартиру при Личаківській вулиці, по правій стороні, ідучи з міста, за церквою св. Петра й Павла. Тут також мешкав татарський ватажок Тугай-бей. Навпроти, десь в околиці теперішньої Круп'ярської вулиці, стояв великий відділ татар. Головний козацький табір був під Кривчичами. І під час другої облоги Львова 1655 р. частина українського війська появилася від Глинянського шляху. В 1672 р. стояли тут турки.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.