Замарстинів

За Полтвою є передміські села Замарстинів і Клепарів.
Замарстинів має ім'я від німця міщанина Івана Зомерштайна, який близько 1420 р. заложив тут на міських ланах першу оселю. Один із спадкоємців Зомерштайна заснував тут ще фільварки Поріче, або Заріче, й Волю, або Волицю, близько 1500 р. Пізніше Замарстинів переходив із рук до рук. З часом дістався в руки шляхти. Нові власники домагалися від замарстинівців панщини. Передміщани боронилися від цього обов'язку й доказували, що вони свобідні міщани. Але місто стало по стороні панів й хотіло присилувати передміщан до робіт на пана. Це привело Замарстинів до бунту. В 1604 р. передміщани заявили, що не підуть на роботу. Магістрат викликав їх до себе і 50 людей замкнув на кілька тижнів до в'язниці; дехто з членів міської ради погрожував, що бунтарів будуть вішати. Замарстинів вніс скаргу до короля, не допустив магістратської комісії до своїх піль, радних міста обкидано камінням. Але все те не допомогло. Один із панів, що купив частину Замарстинова, Ян Залєський, взявся дуже гостро до передміщан, збільшив панщину, тих, що не слухали, велів ув'язнити у двірських пивницях і бити своїм гайдукам. Так побив він і українця Павла Тарасовича, чоловіка старого, як той у неділю вертався з церкви, бідака упав, мов неживий. Такими способами врешті заведено панщину на Замарстинові.
У 1608 р. на Замарстинові було 25 господарів, 25 загородників, двір, два млини й два ставки. В 1797 р. було 50 домів і 87 ґрунтових господарів. Панщина «тягла» (з кіньми) рівнялася 599 дням, піша — 1632 дням. На Замарстинові жили також бідніші ремісники зі Львова. Але міські цехи не дозволяли їм займатися ремеслом. Так, одного разу, близько 1600 р., магістрат вислав міських слуг на дім ткача Филипа на Замарстинові, що мав тут свій верстат без дозволу цеху; магістратські пахолки найшли на хату Филипа в його неприсутності, відбили його комору, вилупали скриню й вибрали хусти, полотно й прядиво — його власне й людське, та забрали йому верстат із роботою...
Національне відродження Замарстинова починається від заснування читальні «Просвіти».

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.