Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Головні вулиці

Вул.Грабовського

 

Вул.Грабовського. Вигляд від цитаделі в сторону вул.Коперніка. Вдалині - костел Марії Магдалини (органний зал по вул.С.Бандери). Це зображення було завантажене з дописом Цитадель.

Див.також: 
Цитадель

Вид на костел Марії Магдалини (органний зал по вул.С.Бандери)

 

Вид на костел Марії Магдалини (органний зал по вул.С.Бандери). Вигляд від цитаделі в сторону вул.Коперніка вздовж вул.Грабовського. Це зображення було завантажене з дописом Цитадель.

Див.також: 
Цитадель

Будинок по вул.Зелена, 46

 

Будинок по вул.Зелена, 46. Поряд справа новозбудований будинок на початку 2000-х. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Див.також: 
Вул.Зелена

Оздоблення будинку по вул.Зелена, 46

 

Оздоблення будинку по вул.Зелена, 46. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Див.також: 
Вул.Зелена

Оздоблення будинку по вул.Зелена, 46

 

Оздоблення будинку по вул.Зелена, 46. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Див.також: 
Вул.Зелена

Вул.Тарнавського

 

Вул.Тарнавського. Вигляд від вул.Зеленої. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Див.також: 
Вул.Зелена

Адміністративна будівля Львівводоканалу

 

Адміністративна будівля Львівводоканалу. Вигляд з перехрестя вул.Зеленої, Студентської і Переяславської. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля Львівводоканалу.

Банк Дністер

 

Банк Дністер. На перехресті вул.Зеленої, Студентської і Переяславської. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля Львівводоканалу.

Чортівська скала

 

Чортівська Скала, одна з найвищих піднесень в околиці Львова, видна з далеких місць, але зблизька захована в лісі. Прогульковців притягають туди великі звалища каміння, пісковика, фантастично уложені. Легенда каже, що чорт хотів завалити церкву св. Юра, що починала будуватися, і ніс на неї великий камінь, але запіяв когут і скала випала з чортячих рук... З давнішої історії Чортівської Скали знаємо небагато. Наприкінці XVI ст. шляхтянка Катерина Сапоровська дарувала цей ліс львівським бенедиктинкам, і при цім ордені Чортівська Скала лишилася й досі. Одна монахиня з кінця XVII ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,— вістка не дуже певна. Звалища скал займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX ст. Чортівська Скала притягала до себе численні прогульки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї — про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні. Чортівською Скалою опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун.

Ялівець

 

Деякі історичні спомини в'яжуться також із місцями за Личаківською рогачкою. Ялівець став голосний під час війни. В тутешніх казармах боронилися в листопаді 1918 р. українці і полягли у боротьбі з переважаючими силами поляків; їх спільна могила була довший час коло касарень, пізніше тіла полеглих перенесено на Личаківський цвинтар. Далі поодинокі могили були при Пасічній дорозі і на Маєрівці (від прізвища німця Маєра, з часом назва трансформувалася на сучасну «Майорівка»).
В 1919—1920 рр. Ялівець був славний табором інтернованих українців, через який перейшли тисячі інтелігентів і селян, цивільних і військових.

Звичаї Личакова (ч.2)

 

Личаків був колись відомий різного роду авантурниками. Так, наприклад, славним був близько 1848 р. муляр Куба Пельц; він був середнього зросту, присадкуватий, але відзначався великою силою, й кожної суботи, по виплаті, підпивши, робив на передмістю галабурди; раз у бійці повкидав до криниці, головою вділ, дев'ятьох гренадерів. Його переміг врешті на якійсь забаві Каспер Смоленський. Потім «королем Личакова» став Антін Плєцьон, різник і пачкар (контрабандист), що воював з акцизними сторожами й поліціянтами. Інший різник, Грінер, відзначався також великою силою, головою вибивав двері і брав участь в атлетичних змаганнях у цирку.

Звичаї Личакова

 

Давні мешканці Личакова відзначалися своєрідною вдачею й звичаями. Вони були частково українці, частково поляки. Ці останні мали свою колонію на Мазурівці побіч Личаківського цвинтаря. Довгі часи у личаков'ян утрималися давні передміщанські убрання: чоловіки в будні дні ходили у коротких спенцерах (Куртках, кафтанах), у споднях до чобіт з високими халявами, у темно-синій камізельці, з хустиною на шиї й шапкою (т. зв. саделком) з дашком. З кишені виставала кольорова хустка до носа. У святочні дні вбиралися в темно-синю капоту (чоловічий верхній довгий одяг) й деколи циліндр. Зимою носили баранячі кожушки, короткі або довгі.

Синдикація вмісту