Церкви чесного хреста та св. Петра й Павла

Давньою парохіяльною церквою Личакова була церква Воздвиження Чесного Хреста, що стояла під Кайзервальдом, вище костела св. Антонія. Першу згадку про цю церкву маємо з 1539 р. Наприкінці XVI ст. було там братство. В XVII ст. це була одна з найбідніших парохій і під час складок, які влаштовували братства, давала найменші пожертвування. Значнішим міщанином близько 1600 р. був Андрій Рибітва. В 1786 р. цісар Йосиф II зніс церкву разом з багатьма іншими. На її місце греко-католики дістали церкву св. Петра й Павла. На церковному цвинтарі стоїть тепер хрест, фундований мешканцями Личакова.
Церкву св. Петра й Павла побудовано 1660 р., як невелику, придорожню каплицю. Вона мала тоді бароковий фасад з готичною вежкою. В 1750 р. обняли її ченстохівські павліни, поширили каплицю й перебудували в бароковому стилі. З того часу залишилася задня частина церкви і всередині проповідниця та Богородиця в головнім вівтарі. Павліни поставили також при церкві свій монастир. В 1786 р. Йосиф II зніс монастир, а церкву передав греко-католикам. Тодішній єпископ Петро Білянський заопікувався церквою й перевів її реставрацію, добудував чолову фація ту (передній торець будівлі) у вигляді трикутника в античному стилі. Всередині поставив іконостас, в якому сницарські роботи виконав Йосиф Петрович, мальовила — маляр Остап Білявський. Цей іконостас є правдивою прикрасою церкви. Бічні вівтарі — в стилі рококо з дуже гарними мальовилами другого маляра-українця Луки Долинського,— вже не існують; на їх місце поставлено невдатні вівтарі ніби в народному стилі з образами Т. Копистинського і А. Манастирського. Один цінний образ Л. Долинського є в парохіяльній канцелярії. Біля головного вівтаря 1799 р. похоронено єпископа Білянського, якому церква так багато завдячує.
У великій пошані личаков'ян була капличка, що стоїть посеред Личаківської вулиці. Спочатку була тут тільки кам'яна фігура Божої Матері; хто її поставив, не знати певно. Одні казали, що славний авантурник «пан Каньовський», Микола Потоцький, канівський староста, про якого ще й досі розповідають різні історії. Інші казали, що будував фігуру якийсь шляхтич з околиць Львова як покуту за гріхи. Фігура стояла посередині Глинянської дороги. Раз якийсь австрійський урядовець переїздив туди вечором, зачепив коляскою й зломив вісь; на другий день велів фігуру розібрати й кинути під паркан, але невдовзі він осліп. Побожні личаков'яни піднесли фігуру з болота й поставили на місці, де вона стоїть і донині. В 1850 р. круп'яр Парада поставив при фігурі чотири філяри (стовпи й накрив їх дахом; потім міщанка Горецька поставила тут каплицю; в новіших часах каплицю перебудовано.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.