Личаківський цвинтар

Личаківський цвинтар, популярно званий «пісками», існував уже в XVI ст.; тоді хоронено тут померлих на пошесні недуги. При кінці XVIII ст., коли знесено цвинтарі коло церков, відкрито тут кладовище для всіх. Найстарша частина цвинтаря є на горбку біля альтани, там є пам'ятники з кінця XVIII ст. Пізніше цвинтар поширювано; востаннє під час війни, коли постало воєнне кладовище.
Личаківський цвинтар відзначається великою кількістю кам'яних надгробків, числять їх на три тисячі. Деякі з них мають велику артистичну ціну, як-от твори у стилі цісарства різьбярів Г. Вітвера, братів Шімсерів, П. Евтелє, початків XIX ст., і пізніші — Ю. Марковського, П. Філіппі, А.М. Перієра й ін. Із заслужених українців на цвинтарі спочивають: письменники Маркіян Шашкевич, Іван Гушалевич, Богдан Дідицький, Ю. Лаврівський, Ів. Жуковський, Павло Свєнціцький, Володимир Шашкевич, Ксенофонт Климкович, Володимир Баронський, Іван Белей, Іл. Грабович, Іван Франко (поки що нема пам'ятника), історики Денис Зубрицький, Ісидор Шаранович, Антін Петрушевич, Юліян Целевич; інші учені й дослідники Омелян Партицький, їв. Верхратський, А. Вахнянин, Михайло Павлик, Остап Терлецький, Вол. Шухевич, К. Лучаківський, Ом. Калитовський, промисловці й фінансисти їв. Левинський, В. Нагірний, Ол. Кулачковський, владики Гр. Яхимович, Сп. Литвинович та ін. На воєннім австрійськім цвинтарі 1914—1918 рр. лежить полеглий у бою молодий талановитий археолог Володимир Гребеняк. З боїв у Львові в листопаді 1918 р. є невеличкий цвинтар, який відвідують процесії в часі Зелених свят *.
Біля Личаківського парку є російський воєнний цвинтар із 1914 —1915 рр., т. зв. «Холм слави», зруйнований варварською рукою.