Звичайні вулиці

Вулиці Куркова й Театинська ведуть до горбів, які разом носять ім'я Кайзервальду (Шевченківський гай). Між вул. Театинською й вул. св. Войтіха (Довбуша) є гора Льва. Назва її вказує на ім'я князя Льва, від котрого Львів дістав своє ім'я. Але чому якраз ця гора названа його іменем, незвісно. Може, були тут якісь укріплення з часів князя, може, якийсь пам'ятник, може, відбулася якась подія, пов'язана з князем? Під цим іменем гора відома від XVI ст. В новіших часах її розкопали наполовину й добували з неї камінь і пісок; звідси її друга назва — Піскова гора. Під час необережних робіт траплялися тут різні випадки: пісок обвалився і засипав одного чоловіка разом із кіньми,— добуто його неживим. Горою Льва опікувався пильно наш історик Ісидор Шараневич, подбав про те, щоб гори не нищено й обсаджено її деревами; але по війні вона нищиться далі. Ця гора має свою легенду. В однім із львівських польських часописів появилося оповідання такого змісту: 11 березня 1925 р. перед полуднем переходив оповідач біля гори Льва. Шалів тут вітер, що кидав туманами піску й снігу, гнув додолу дерева й запирав віддих у грудях.

Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба. Тепер - УкрТрансНафта. На куті просп.Чорновола і вул.Липинського.

Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба і МакДональдс. На куті просп.Чорновола і вул.Липинського. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба.

Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба. Тепер - УкрТрансНафта. Вигляд з вул.Липинського. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба.

З четвертої сторони міста укріплення йшли вздовж теперішньої вул. Собєського. Були тут башти: 1 — золотарів, 2 — кравців на Галицькій брамі, 3 — гончарів і котельників і 4 — шевців (на розі від бернардинів). Галицька брама була в місці, де вулиця Галицька перетинається з вул. Собєського. Брама була найгарніша з усіх у Львові, збудована великим коштом і прикрашена, від 1549 р. був на ній годинник. Були у ній тільки одні верхні ворота. Хоч усередині її була все крайня темнота, дрібні купці продавали тут господарське знаряддя. Спомином валів, що оточували місто з цієї сторони, є Валова вулиця.

Старе місто, тепер середмістя, було обведене довкола укріпленнями з валів, ровів і мурів. Ці фортифікації йшли чотирикутником,— від сходу Губернаторськими валами (Сквер між Митною і Підвальною), від півночі Скарбківською (Л. Українки) вулицею, від заходу Гетьманськими валами (пр. Свободи), від полудня вулицею Собеського (Братів Рогатинців).
Укріплення складалися з:
1) внутрішнього муру з баштами,
2) зовнішнього муру з бастіонами,
3) першого рову,
4) валів із баштами,
5) другого рову.

Дорожнє кільце на перетині вул.Зелена, Пасічна, Луганська. Вигляд на вул.Зелена в сторону Сихова. Це зображення було завантажене з дописом Розвилка вул.Зеленої та Сихівської.

Краківська вул. в XV ст. звалася «Татарською» або «Поганською», названа так тому, що при ній коло Краківської брами було кілька домів татар. Татари в більшім числі мешкали на передмісті за брамою. Старші кам'яниці: ч. 24 — балкон в стилі рококо, ч. 11 — купецькі відзнаки з поч. XIX ст., ч. 34 — прикраса в стилі цісарства.

Далі стояв т. зв. Низький Замок, названий так для відрізнення від Високого Замку на горі. Він лучився з мурами міста при північно-західнім розі, фронтом стояв до теперішньої вул. Рутовського, починаючи від вул. Лукасінського (Низький Замок), до половини промислової школи. Повстав він разом із першими укріпленнями міста в XIV ст., двічі горів, був перебудований і в руїнах дотривав до початку XIX ст. Низький Замок був резиденцією королівського старости. Вхід був десь навпроти Народного Дому (до 1990 р. - окружний Будинок офіцерів).