Січових стрільців, Гнатюка

Галерея вулиць Січових стрільців, Гнатюка

Внесено Pavlo Zhezhnych Пн, 04.09.2006 - 12:29

Січових стрільців, Гнатюка

Основні вулиці: Січових стрільців, Гнатюка
Площа Григоренка
Інші вулиці: Костюшка, Гребінки, Наливайка
Перейти до фотографій галереї

Січові Стрільці (СС) — одна з найкращих реґулярних формацій Армії УНР у 1917—1919, яка мала різні форми організації: Гал.-Бук. Курінь Січ. Стрільців, 1 Курінь СС, Полк СС, Окремий загін СС, Дивізія СС, Осадний корпус Січових Стрільців, Корпус СС, Група СС.

Перший раз назва «січові стрільці» була використана під час Першої світової війни при формуванні у Австро-Угорщині військових підрозділів з галичан (ядро їх становили активісти довоєнного січового, сокілського і пластового руху).

Гал.-Бук. Курінь Січових Стрільців був організований у Києві у листопаді 1917 з кол. полонених українців, що вийшли з австро-угорської армії, з метою захищати Центральну Раду перед наступом більшовиків; командир — сотник Олександр Лисенко; у грудні-січні брав участь у боях під Бахмачем і в Києві, далі захищав уряд УНР під час відступу до Житомира. Відтоді й аж до кін. існування формації СС нею незмінно командував полк. Євген Коновалець. По здобутті Києва 1 березня 1918 року 1 Курінь СС залишився в Києві для охорони порядку і розгорнувся в полк СС у складі 2 піших і 1 запасного куренів, кінної розвідки і гарматної батерії; він нараховував 3 000 старшин і вояків (у тому ч. бл. ⅓ наддніпрянців). По відмові полку СС продовжувати військ. службу після гетьманського перевороту, його роззброїли німці і СС розійшлися по Україні, при чому значна частина їх перейшла на службу до Запор. дивізії, в якій у 2 піхотному полку (полк. П. Болбочана) склали 3 курінь. У кін. серпня гетьман П. Скоропадський погодився на формування Окремого загону СС і призначив для нього місце розташування у Білій Церкві; склад: 1 піхотний курінь з 4 сотень, кулеметна сотня, кінна розвідка, гарматна батерія і техн. частина; заг. стан — 59 старшин і 1 187 вояків (бойовий стан — 46 і 816).

Львівські піцерії

Внесено Sonyar1 П'ят, 27.11.2009 - 20:30

Під час лінгвістичного спостереження за вивісками у місті, не можна було не помітити, що практично усі піцерії носять назви, пов"язані з батьківщиною піци - Італією. Серед них такі як: "Челентано", "Чінзано", "Пепероні". Оскільки саме Італія незмінно асоціюється із цією стравою, такі найменування, незважаючи на свою "іноземність" та запозичення, виглядають досить органічно та природно у лінгвістичному середовищі.

Див.також:

Львівські піцерії Наполетана

Див.також:

Львівські піцерії Чінзано

Див.також:

Львівські піцерії Pizza Престо

Див.також:

Львівські піцерії Pizza на дровах

Див.також:

Львівські піцерії City піца

Див.також:

Львівські піцерії Карліто піца

Див.також:

Львівські піцерії Pepito

Див.також:

Львівські піцерії Pizza Calcio

Див.також:

Львівські піцерії Мілано

Див.також:

Львівські піцерії Паніні

Див.також:

Львівські піцерії Пепероні

Див.також:

Львівські піцерії Піца+українська кухня

Див.також:

Львівські піцерії New york street pizza

Див.також:

Львівські піцерії Піца пронто

Див.також:

Львівські піцерії Піраміда

Додати новий коментар

Вул. Гнатюка

Внесено elektron П'ят, 27.06.2008 - 23:22

Це зображення було завантажене з дописом Вул. Гнатюка.

Див.також:

Вул. Гнатюка

Додати новий коментар

Вул. Гнатюка

Внесено elektron П'ят, 27.06.2008 - 23:22

Див.також:

Вул. Гнатюка

1 коментар

Єзуїтський парк

Внесено Pavlo Zhezhnych Суб, 17.05.2008 - 14:43

Вулиця Ягайлонська звалася зразу Єзуїтською, бо вела до фільварку єзуїтів, де тепер є Єзуїтський парк (парк ім. І. Франка).
На цих місцях були колись міські лани, але пізніше земля перейшла у приватні руки. Під кінець XVI ст. міщанин Іван Шольц-Вольфович заклав тут сад коштом 1600 золотих. Сад перейшов потім у руки його зятя Антона Массарі, італійця, родом із Венеції, і він обладнав парк на італійський спосіб. З часом цей парк перейшов до єзуїтів разом із сусідньою землею, яку місто пустило їм у державу (оренду) (т. зв. Решівський лан).

Полтва

Внесено Pavlo Zhezhnych Суб, 17.05.2008 - 14:08

На захід від середмістя за Полтвою, Академічною вулицею (пр. Шевченка) і Гетьманськими валами (пр. Свободи) в давніх часах були багнища й мочари. Ще коло 1780 р. на вулиці Карла Людвика (Легіонів – пр. Свободи, непарні числа), як згадує один із львів'ян, «нічого іншого не було, тільки багна й трясовища; кілька домиків, розкинених тут і там при вулиці Єзуїтській (тепер Ягайлонська – акад. В.Гнатюка), два домики при вул. Сикстуській (Дорошенка), а як ціла Широка вулиця (теп. Коперника), все місце було болотнисте, самі мочари, трясовища, зарослі тростиною,— там на качки славно польовано». В околиці Академічної площі (початок вул. Саксаганського і пр.

Національний університет ім. Івана Франка

Внесено Yuriy Syerov Thu, 08.11.2007 - 00:43

Національний університет ім. Івана Франка. Загальний план.

Див.також:

Веселка над Національним університетом ім. Івана Франка.

Див.також:

Національний університет ім. Івана Франка Головний корпус, оздоблення збоку від входу.

Див.також:

Національний університет ім. Івана Франка. Оздоблення над головним входом.

Див.також:

Національний університет ім. Івана Франка.

Див.також:

Національний університет ім. Івана Франка. Головний корпус, деталі оздоблення, права сторона будівлі.

Див.також:

Пам'ятник Іванові Франкові біля Національного університету ім. Івана Франка