З Вулькою й давніми Байками мучиться Кульпарків. Він постав 1425 р. на міських «обшарах», тобто пустих просторах; заснував його міщанин німець Павло Гольдберг,— від його прізвища село звалося Гольдберггоф, з чого постала теперішня назва. На просторі Кульпаркова були гарні діброви; в 1588 р. сусідній шляхтич, власник Скнилова, вирубав у лісі 600 дубів. При кінці XVI ст. англієць Джон Байт заснував на Кульпаркові цегельню, що приносила місту великі доходи. Літом виїздили туди на літнє мешкання львівські бурмістри. Заклад для умово хворих побудовано на Кульпаркові в XIX ст. коштом краю.

Далі на південь у ярах ховається Вулька (Тепер територія міського парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького). Вулька — назва зменшена від воля, означає оселю, закладену на окремих вільностях, свободах. Коли вона постала, не знаємо; зразу звалася Булькою панєнською, від ордену панєн домініканок, власністю якого була. Вулька знаходиться в ярах, де є джерельні потоки Полтви. Полтва творить тут два стави, яких назви все змінюються. Перший звався колись Полтавою, потім Бачинського, І. Альснера. Другий став звався Левицького, Маріонової, тепер зветься Світець (Басейн «Медик»), і віддавна були там купелі.

На південь від св. Юра є середмістя, яке в 1890-х рр. називано «Новим Світом»: тоді щойно місто посувалося в ці околиці. Є тут стара оселя На Байках — назва не вияснена: історик Антін Петрушевич тлумачив її як попсоване «на балках», тобто на ярах. Ще в 1860—1870 рр. це була напівсільська оселя з хатами, вкритими соломою й гонтою, з городами, оточеними живоплотами. Тутешні передміщани займалися мулярством і городництвом, продавали ярину до міста. Дівчата з Байок славилися красою. Це передмістя почали забудовувати архітектори: українець Іван Левинський і поляк Юліян Захарієвич. Так забудувалася давня Крижова (Чупринки) вулиця (тепер Потоцького), звана так від хреста, що стояв при її кінці. Цю околицю називано в 1890-х рр. Кастелівкою. Від третього будівничого Франца частина теперішньої вул. Листопада (Коновальця) звалася Францівкою, тут була фабрика гіпсу (Звідси назва вул. Гіпсової).

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Янівський цвинтар засновано в 1883 р. Є тут понад двісті могил українських стрільців, що полягли у війні 1918— 1919 рр. *, та кілька могил розстріляних.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Від Кортумівки на захід підноситься стрімке узгір'я; найвищий верх (374 м) має також назву Кортумової гори. На цьому узгір'ї давнішими часами видно було залишки окопів; мали це бути окопи гетьмана Петра Дорошенка, що облягав Львів разом з турками 1672 р.; один з горбів називано навіть «кіпцем Дорошенка», але цей переказ непевний. На цих місцях за австрійських часів побудовано шанці; копано стрілецькі рови, і з давніх окопів нема й сліду.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Недалекий парк, приналежяий до закладу інвалідів і давньої стрільниці, — це Кортумівка. Назва її походить від Ернеста Кортума, губерніяльного радника, автора твору "Magna Charta libertatum" («Велика хартія вольностей») (1790 р.), в якім є їдка критика польської шляхти. Кортум мав тут поверхову палату з господарськими будинками і кільканадцять моргів (1 морг — 0,58 га) поля; при своїй садибі він залишив сад, в якому числено понад 2000 дерев, і невеликий виноградник. За садом був парк, який зберігся щасливо й до нашого часу. Колись на найвищому місці була альтана, з якої був величавий вид на місто.

Цей будинок був "утеплений" близько року назад. З "невідомих" причин значна частина штукатурки з пінопластом обвалилася.