З четвертої сторони міста укріплення йшли вздовж теперішньої вул. Собєського. Були тут башти: 1 — золотарів, 2 — кравців на Галицькій брамі, 3 — гончарів і котельників і 4 — шевців (на розі від бернардинів). Галицька брама була в місці, де вулиця Галицька перетинається з вул. Собєського. Брама була найгарніша з усіх у Львові, збудована великим коштом і прикрашена, від 1549 р. був на ній годинник. Були у ній тільки одні верхні ворота. Хоч усередині її була все крайня темнота, дрібні купці продавали тут господарське знаряддя. Спомином валів, що оточували місто з цієї сторони, є Валова вулиця.

Від заходу природним укріпленням міста була Полтва, в давніх часах досить велика річка, що обертала млинові кола й деколи бурилася й виливала. Полтва плила приблизно серединою теперішніх Гетьманських валів. Над нею (від сторони Гетьманської вулиці - пр. Свободи) висипано вал. За валом ішла фоса, далі зовнішній мур з бастіонами й другий мур, внутрішній, з баштами. Вигляд укріплень з цеї сторони маємо зображений докладно на загальновідомім виді Львова Пассаротті з початку XVII ст.

З північної сторони укріплення міста йшли між вулицею Скарбківською (Лесі Українки) й Стрілецькою (Данила Галицького). Тут також ішов ряд башт: на розі від Губернаторських валів згадана вже римарська, далі 2 — пивоварів і медоварів, 3 — шапкарів і сідельників, 4 — ткачів, 5 — мечників, 6 — міховників, мулярів і бляхарів (навпроти костелу Марії Сніжної), 7 — кушнірська на Краківській брамі, 8 — пекарська, в розі при домах Скарбка. Краківська брама була на місці, де Скарбківська вулиця сходиться з Краківською; це була могутня будова, з подвійними воротами. Та через те, що ворота не були прямо проти себе, між ними все панувала темнота.

При кінці XVIII ст. австрійська влада знесла міські укріплення,— мури й башти зруйновано, вали розкопано й землю з них ужито на засипання фос. У 1821 р. губерніальний радник Райценгайм піддав проект уладження променади на запустілих валах; тоді впорядковано ці місця, засаджено італійські тополі, каштани й інші дерева, заведено стежки з лавками. Цей столітній парк знищила значно буря близько 1900 р. На честь засновника названо променаду Райценгаймівкою; пізніше, як губернатор Галичини Гавер замешкав у новій палаті, постала назва Губернаторських валів. На місці «великого белюарду» до 1890-х рр. був літній театр.

Старе місто, тепер середмістя, було обведене довкола укріпленнями з валів, ровів і мурів. Ці фортифікації йшли чотирикутником,— від сходу Губернаторськими валами (Сквер між Митною і Підвальною), від півночі Скарбківською (Л. Українки) вулицею, від заходу Гетьманськими валами (пр. Свободи), від полудня вулицею Собеського (Братів Рогатинців).
Укріплення складалися з:
1) внутрішнього муру з баштами,
2) зовнішнього муру з бастіонами,
3) першого рову,
4) валів із баштами,
5) другого рову.

1353 р., не пізніше січня 7*. —УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК СВЯТКУВАННЯ ВЕСІЛЬ ГОРОДЯНАМИ

Давнє розпорядження про видатки на святкування весіль.
Окрім того панове райці разом з усією громадою так вирішили й постановили, що коли хтось захоче святкувати чи відзначити шлюб, повинен мати 16 осіб [гостей] і чотири страви, а не більше, і двох жартунів, а не більше, під загрозою [штрафу] чотирьох гривен.

1383 р., не пізніше січня 7*.— УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК БУДІВНИЦТВА ГРАНИЧНИХ МУРІВ МІЖ ПРИВАТНИМИ ВОЛОДІННЯМИ ГОРОДЯН

Про будівництво мурів і нижче, аркуш 72**.
Той, хто захоче мурувати, повинен покликати до цього сусіда свого й вони повинні поставити мур посередині свого володіння. А якщо сусід не хоче й не має наміру мурувати, то повинен [дозволити] тому, хто мурує, поставити весь мур на володінні сусіда. А якщо сусід цього не дозволив, тоді той, хто будує мур, повинен поставити його посередині обох володінь, а сусід, якщо не має чим і не може заплатити за будівництво муру на своїй частині володіння, повинен тому, хто мурує, за будівництво муру платити від десяти гривен грошей одну гривну чиншу щороку.

1382 р., березня 12*. — НАЙСТАРІШІ ЗАПИСИ ПРО МАЙНОВІ УГОДИ У АКТОВІЙ КНИЗІ МАГІСТРАТУ МІСТА ЛЬВОВА

1. Генріх Пейт. У найближчу середу перед неділею свята померлих суд…** в особі Івана Амена, тодішнього війта і семи присяжних, нижченазваних Миколи Брігера, Івана Кереведира, Фрічкона зі Смотрича...** Петра Мельцера й Петра Штехера. На цьому суді Генріх Пейт з Кракова заявив претензії до всього рухомого й нерухомого майна кравця
Гоблона на суму 12 гривен без 1 фертона і виграв справу.
1а. Того ж дня і на цьому ж суді Аслан [і] Абрам відреклися від свого будинку на користь Анни, [дочки] Довгого Якова з власної волі на основі законного продажу.

1370 р., не раніше вересня 1 — не пізніше листопада 5 *. — ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄВОДИ ЯКШІ БЛОТИШЕВСЬКОГО НА КУПІВЛЮ ПАНОМ ВЯТСЛАВОМ ДМИТРОВСЬКИМ ДВОРИЩА У ВАСИЛЯ СКИБИЧА, ЙОГО БРАТА ГІНКА ТА IX ПЛЕМІННИКА ОЛЕНКА ЗА ШІСТЬ КІП ГРОШІВ СРІБЛОМ

Во імя отця і сина і святого духа божим істворіньєм у віки амінь. І сталося под державою великого кроля краковского Казимира [III] і господаря руської землі і сталося при державі пана Оти старости рускої землі, оже купил пан Вятслав Дмитровский дворище іс землею яко із віка слушало к тому дворищю вшитий вжиткове што днесь суть і потом могуть бити а што може причинити болше межи тіми вжитки на то своє поліпшіньє якож торговля і сталася. Купил пан Вятслав увіки у Василя єму ж річють Скибичь і в его брата на Імя у Гінка і в їх синовця у Оленка іже купил пан Вятслав во сіх триї то жь ту іменовани дал їм пан Вятслав s (т) коп грош вісного срібра.

1360 р., грудня 25.—ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III АДМІНІСТРАТИВНОГО СТАТУТУ МІСТА ЛЬВОВА

Ми, Казімір [III], з божої ласки король польський, сповіщаємо теперішнім і наступним [поколінням]: оскільки райці і судді нашого міста Львова згідно з нашою волею і за спеціальною нашою згодою вирішили точно дотримуватися статуту і насправді слід це робити.
Якщо будь-хто після складення угоди допуститься злочину, то не пізніше одного року і дня від вступу чи в'їзду до міста, в якому він цей злочин вчинив, повинен бути вигнаний.

Святкування Нового року біля новорічної ялинки перед оперним театром.

Новорічна стометрівка на проспекті Свободи. На дальньому плані - новорічна ялинка біля оперного театру.

Римо-Католицька Церква святкує Різдво в ніч з 24 на 25 грудня, Українська греко-католицька церква та усі Українські православні церкви святкують Різдво в ніч на 25 грудня за Юліанським календарем, що відповідає ночі з 6 січня на 7 січня за загальноприйнятим сьогодні Григоріанським календарем.">Різдвяний вертеп на проспекті Свободи.

Новорічна ялинка на проспекті Свободи перед оперним театром.

Озеро Львівська (мала) Швейцарія. Розташоване у лісі біля кільцевої дороги при виїзді зі Львова по вул.Зелена.

Розвилка вул.Зеленої та Сихівської. Вигляд з вул.Зелена в сторону Сихова.

1356 р., червня 17.— ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ПРО НАДАННЯ МІСТУ ЛЬВОВУ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА

В ім'я господа, амінь.
Має залишитися тривким і навіки непорушним те, що королівська влада постановить зробити для блага підданих. Тому ми, Казімір [III], з божої ласки король Польщі, володар і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Куявської, Поморської та Руської, доводимо до відома усіх, що за благочестивою згодою королівської величності, відвертаючи численні клопоти і труднощі нашого знищеного жорстокими ворогами міста Львова, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі і добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимсь чином стояти на перешкоді цьому німецькому праву.

1352 р., серпня 22.— ПРИВІЛЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ЮРІЮ, РУПЕРТУ ТА МАРГАРИТІ - НАЩАДКАМ ЛЬВІВСЬКОГО ВІЙТА БЕРТОЛЬДА НА ВІЧНЕ ВОЛОДІННЯ МАЄТКАМИ ПІД МІСТОМ ЛЬВОВОМ — МЛИНОМ СІЛЬСЬКИЙ КУТ, СЕЛОМ МАЛІ ВИННИКИ І ХУТОРОМ ПІДБЕРІЗЦІ, НАДАНІ ЙОМУ В МИНУЛОМУ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИМ КНЯЗЕМ ЛЬВОМ ДАНИЛОВИЧЕМ

В ім'я боже, амінь.
Оскільки в людській пам'яті затираються всі справи, якщо вони не закріплені урочистим оповіщенням документів і свідченням достовірних [людей], ми, Казімір [III], з ласки божої король Польщі, Краковії, Сандомирії, Ленчиці, Куявії, Померанії та Русі, доводимо до відома як сучасним, так і майбутнім [поколінням], що у нашій та наших баронів присутності з'явились [перед нами] поважні мужі Юрій та Руперт, брати і рідні сини доброї пам'яті Матія, колись львівського війта разом з панею Маргаритою, їх рідною сестрою.

1341 р.— НАПИС НА ВЕЛИКОМУ ДЗВОНІ ЮРСЬКОГО СОБОРУ У ЛЬВОВІ

В лђто 6849 сольян бы колок сии светому Юрью при князи Дмитриі игуменом Євъфимьем, а писал Скора Яков*.

1341 р., квітня 29.— З ЛИСТА ПАПИ РИМСЬКОГО БЕНЕДИКТА XII КРАКІВСЬКОМУ РИМО-КАТОЛИЦЬКОМУ ЄПИСКОПУ З ДОРУЧЕННЯМ ЗВІЛЬНИТИ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ВІД ПРИСЯГИ ШАНУВАТИ ПРАВА І ЗВИЧАЇ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Надзвичайна відданість апостольській столиці, що її проявив найдорожчий син во Христі славний король Польщі Казімір, заслуговує того, щоб і ми були прихильні і ласкаві до нього і до всього, що стосується спасіння його душі. З поданого до нас прохання цього короля ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава [Тройденовича], князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином, і прагнучи помститися за кривду заподіяну християнській вірі, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди...