Панорама міста з Ратуші на церкву Андрія та Бернадинський монастир.

Вул.С.Бандери на перехресті з вул.Ангеловича і вул.Тургенєва.
Бандера Степан Андрійович (1 січня 1909 — 15 жовтня 1959) — український націоналіст, Голова Проводу ОУН.
В 1932—1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ.
В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після основуючого конґресу).
В червні 1934 р. був ув'язнений польською поліцією і був під слідством у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. В кінці 1935 на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на досмертне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до вересня 1939 р. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичне в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і в'язні вийшли на волю.

Церква Св.Ольги та Єлизавети. Вигляд на Ельжбету з вул.Городоцької.

Головний вхід в церкву Св.Ольги та Єлизавети. Вигляд на Ельжбету з вул.С.Бандери.

Церква святих Ольги і Єлизавети (Костьол Свято́ї Ельжбе́ти) — собор у неоготичному стилі у Львові, в районі Привокзальної, на площі Кропивницкого. Костьол названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі) Габсбург, дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа I. Хоча існують і інші версії (див. нижче).

Вул.Залізнична. Вигляд біля заводу Автонавантажувач.

Головний офіс концерну Електрон по вул.Стороженка.

Накриті перони головного залізничного вокзалу.

Качки на озері по вул.Володимира Великого. Біля кінотеатру Сокіл.

Двір перед церквою Св.Юра. Вигляд від головного входу.

Митрополичі палати перед собором Св.Юра.

Головний вхід зі сходами церкви Св.Юра.

Вхід у двір перед церквою Св.Юра.

Собор Св.Юра.
Архикатедральний собор Св. Юра у Львові, греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при манастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762). Вважається головною святинею греко-католиків.
Собор Св. Юра розташований серед зелені на пагорбі, домінує над містом. За традицією собор поставлений на місці дерев'яної церкви й оборонного монастиря, закладених за князя Лева бл. 1280. Після зруйнування обох цих споруд Казимиром III (1340) на тому місці була зведена мурована триапсидна, чотиристовпна церква-базиліка візантійського типу, побудована 1363–1437 архітектором Дорінґом за архимандритів Євтимія і Лаврентія (1738–1744). За митрополита Атанасія Шептицького її розібрано й 1744–1764 побудовано сучасний собор з комплексом будинків за проектом і під доглядом до 1759 архітектора Бернарда Меретина, закінчено 1764 архітектором і скульптором С.Фасінґером за митрополита Лева Шептицького. Оздоблення і розмалювання інтер'єру тривало до 1780 і далі.

Весняний цвіт дерев при озері по вул.Володимира Великого. Біля кінотеатру Сокіл. This image was uploaded with the post Озера по вул.Володимира Великого.

Весняний цвіт дерев при озері по вул.Володимира Великого. Біля кінотеатру Сокіл. This image was uploaded with the post Озера по вул.Володимира Великого.

Озера по вул.Володимира Великого. Біля кінотеатру Сокіл.

Театр для дітей та юнацтва (театр юного глядача). На вул.Гнатюка.

Біля цирку на вул.Городоцькій. Вигляд на церкву Св.Юра.

Найстарший вид міста початку XVII ст. Рисував італійський інженер Аврелій Пассароті. Репродукція з книги: Bruin et Hogenberg: Civitates orbis terrarum, Coloniae 1597 — 1618. Т. IV, 49
Львів завдячує свій початок галицько-володимирському королеві Данилові. Щоби захистити свою державу від татар, Данило в різних місцях Галичини, Волині й Холмщини ставив кріпкі замки, городи. Так і на узгір'ях, над низиною ріки Полтви поставив город (замок) і назвав його Львовом, від імені молодшого сина Льва. Першу згадку про наше місто подає Галицько-Волинський літопис з нагоди пожежі Холма під 1259 р.: «Таке було полум'я, що з усеї землі, бачено заграву, що й зо Львова дивлячися бачили по полях белзьких, задля горіння сильного полум'я» (літопис не має докладних дат, і 1259 р. не є певний; проф. М. Грушевський кладе цю вістку на 1255 р.).

З інших споминів про Високий Замок треба пригадати, що на площі під копцем відбувалися деколи українські віча й фестини. Особливо голосне було одне політичне віче в 1898 р., на якому вели між собою боротьбу українці з москвофілами, роз'ярення дійшло до того, що політичні противники скидали себе по сточищах гори...