Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Усе

Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба

 

Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба. Тепер - УкрТрансНафта. На куті просп.Чорновола і вул.Липинського. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля нафтопроводу Дружба.

Вулиці Собєського й Валова

 

З четвертої сторони міста укріплення йшли вздовж теперішньої вул. Собєського. Були тут башти: 1 — золотарів, 2 — кравців на Галицькій брамі, 3 — гончарів і котельників і 4 — шевців (на розі від бернардинів). Галицька брама була в місці, де вулиця Галицька перетинається з вул. Собєського. Брама була найгарніша з усіх у Львові, збудована великим коштом і прикрашена, від 1549 р. був на ній годинник. Були у ній тільки одні верхні ворота. Хоч усередині її була все крайня темнота, дрібні купці продавали тут господарське знаряддя. Спомином валів, що оточували місто з цієї сторони, є Валова вулиця.

Гетьманські вали

 

Від заходу природним укріпленням міста була Полтва, в давніх часах досить велика річка, що обертала млинові кола й деколи бурилася й виливала. Полтва плила приблизно серединою теперішніх Гетьманських валів. Над нею (від сторони Гетьманської вулиці - пр. Свободи) висипано вал. За валом ішла фоса, далі зовнішній мур з бастіонами й другий мур, внутрішній, з баштами. Вигляд укріплень з цеї сторони маємо зображений докладно на загальновідомім виді Львова Пассаротті з початку XVII ст.

Скарбківська й Стрілецька вулиці

 

З північної сторони укріплення міста йшли між вулицею Скарбківською (Лесі Українки) й Стрілецькою (Данила Галицького). Тут також ішов ряд башт: на розі від Губернаторських валів згадана вже римарська, далі 2 — пивоварів і медоварів, 3 — шапкарів і сідельників, 4 — ткачів, 5 — мечників, 6 — міховників, мулярів і бляхарів (навпроти костелу Марії Сніжної), 7 — кушнірська на Краківській брамі, 8 — пекарська, в розі при домах Скарбка. Краківська брама була на місці, де Скарбківська вулиця сходиться з Краківською; це була могутня будова, з подвійними воротами. Та через те, що ворота не були прямо проти себе, між ними все панувала темнота.

Губернаторські вали

 

При кінці XVIII ст. австрійська влада знесла міські укріплення,— мури й башти зруйновано, вали розкопано й землю з них ужито на засипання фос. У 1821 р. губерніальний радник Райценгайм піддав проект уладження променади на запустілих валах; тоді впорядковано ці місця, засаджено італійські тополі, каштани й інші дерева, заведено стежки з лавками. Цей столітній парк знищила значно буря близько 1900 р. На честь засновника названо променаду Райценгаймівкою; пізніше, як губернатор Галичини Гавер замешкав у новій палаті, постала назва Губернаторських валів. На місці «великого белюарду» до 1890-х рр. був літній театр.

Вали й мури

 

Старе місто, тепер середмістя, було обведене довкола укріпленнями з валів, ровів і мурів. Ці фортифікації йшли чотирикутником,— від сходу Губернаторськими валами (Сквер між Митною і Підвальною), від півночі Скарбківською (Л. Українки) вулицею, від заходу Гетьманськими валами (пр. Свободи), від полудня вулицею Собеського (Братів Рогатинців).
Укріплення складалися з:
1) внутрішнього муру з баштами,
2) зовнішнього муру з бастіонами,
3) першого рову,
4) валів із баштами,
5) другого рову.

Про порядок святкування весіль городянами

1353 р., не пізніше січня 7*. —УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК СВЯТКУВАННЯ ВЕСІЛЬ ГОРОДЯНАМИ

Давнє розпорядження про видатки на святкування весіль.
Окрім того панове райці разом з усією громадою так вирішили й постановили, що коли хтось захоче святкувати чи відзначити шлюб, повинен мати 16 осіб [гостей] і чотири страви, а не більше, і двох жартунів, а не більше, під загрозою [штрафу] чотирьох гривен.

Про порядок будівництва мурів між приватними володіннями громадян

1383 р., не пізніше січня 7*.— УХВАЛА РАДИ МІСТА ЛЬВОВА ПРО ПОРЯДОК БУДІВНИЦТВА ГРАНИЧНИХ МУРІВ МІЖ ПРИВАТНИМИ ВОЛОДІННЯМИ ГОРОДЯН

Про будівництво мурів і нижче, аркуш 72**.
Той, хто захоче мурувати, повинен покликати до цього сусіда свого й вони повинні поставити мур посередині свого володіння. А якщо сусід не хоче й не має наміру мурувати, то повинен [дозволити] тому, хто мурує, поставити весь мур на володінні сусіда. А якщо сусід цього не дозволив, тоді той, хто будує мур, повинен поставити його посередині обох володінь, а сусід, якщо не має чим і не може заплатити за будівництво муру на своїй частині володіння, повинен тому, хто мурує, за будівництво муру платити від десяти гривен грошей одну гривну чиншу щороку.

Найстаріші записи про майнові угоди у актовій книзі магістрату Львова

1382 р., березня 12*. — НАЙСТАРІШІ ЗАПИСИ ПРО МАЙНОВІ УГОДИ У АКТОВІЙ КНИЗІ МАГІСТРАТУ МІСТА ЛЬВОВА

1. Генріх Пейт. У найближчу середу перед неділею свята померлих суд…** в особі Івана Амена, тодішнього війта і семи присяжних, нижченазваних Миколи Брігера, Івана Кереведира, Фрічкона зі Смотрича...** Петра Мельцера й Петра Штехера. На цьому суді Генріх Пейт з Кракова заявив претензії до всього рухомого й нерухомого майна кравця
Гоблона на суму 12 гривен без 1 фертона і виграв справу.
1а. Того ж дня і на цьому ж суді Аслан [і] Абрам відреклися від свого будинку на користь Анни, [дочки] Довгого Якова з власної волі на основі законного продажу.

Підтвердна грамота львівського воєводи на купівлю дворища

1370 р., не раніше вересня 1 — не пізніше листопада 5 *. — ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄВОДИ ЯКШІ БЛОТИШЕВСЬКОГО НА КУПІВЛЮ ПАНОМ ВЯТСЛАВОМ ДМИТРОВСЬКИМ ДВОРИЩА У ВАСИЛЯ СКИБИЧА, ЙОГО БРАТА ГІНКА ТА IX ПЛЕМІННИКА ОЛЕНКА ЗА ШІСТЬ КІП ГРОШІВ СРІБЛОМ

Во імя отця і сина і святого духа божим істворіньєм у віки амінь. І сталося под державою великого кроля краковского Казимира [III] і господаря руської землі і сталося при державі пана Оти старости рускої землі, оже купил пан Вятслав Дмитровский дворище іс землею яко із віка слушало к тому дворищю вшитий вжиткове што днесь суть і потом могуть бити а што може причинити болше межи тіми вжитки на то своє поліпшіньє якож торговля і сталася. Купил пан Вятслав увіки у Василя єму ж річють Скибичь і в его брата на Імя у Гінка і в їх синовця у Оленка іже купил пан Вятслав во сіх триї то жь ту іменовани дал їм пан Вятслав s (т) коп грош вісного срібра.

Синдикація вмісту